Девіз Златоустівської філії

ДИТЯЧИЙ ОМБУДСМЕН - ХТО ВІН?

Омбудсмен – це представник учнівського колективу, діяльність якого спрямована на захист і відновлення порушених прав учасників навчального-виховного процесу.

про Уповноважених з прав дітей ( дитячих омбудсменів)

І. Загальні положення.

Ø   Уповноважений з прав дітей (дитячий омбудсмен) – (надалі Уповноважений) є громадським представництвом, діяльність якого направлена на покращення умов життя дітей, захисту їх законних прав та інтересів, підвищення рівня правової свідомості дітей та молоді, запобігання випадків всіх видів насильства в сім’ї.

Ø   Уповноважений у своїй діяльності керується Конвенцією ООН про права дитини, Конститу­цією України,Законом України "Про сприяння соціальному становленню та роз­витку молоді в Україні" від 05.02.1993 р. N 2998-XII, Законом України "Про Загальнодержавну програму підтримки мо­лоді на 2004-2008 роки" від 18.11.2003 р. № 1281-ІV, Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. №2402-ІІІ, Указом Президента України «Про першочергові  заходи щодо захисту дітей», іншими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, а також цим Положенням.

Ø   Основними принципами діяльності Уповноваженого є законність, дотримання і захист прав дитини, доступність, конфіденційність, відповідальність за дотримання етичних та правових норм під час надання допомоги.                

II. Мета та основні завдання Уповноваженого.

Ø   Метою запровадження посади Уповноваженого є покращення умов життя дітей, їх навчання та розвитку, а також більш ефективний захист їх прав і свобод, проголошених Конвенцією ООН про права дитини, Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України.

Ø   Основні завдання Уповноваженого:-  сприяння реалізації Конвенції ООН про права дитинипідвищення поінформованості дітей та громади міста про їхні права, через органи освіти та засоби масової інформації;-  моніторинг стану дотримання прав дітей в місті;-  вирішення питань, що стосуються захисту прав дітей, як пріоритетних у місцевих органах влади, а також сприяння змінам у ставлення громади міста до проблемдітей;-  надання конкретної допомоги дітям, права яких порушені, шляхом звер­нення до органів влади та правоохоронних органів, відповідно до їх компетенції.                    

III. Порядок визначення Уповноваженого.

Ø   Уповноважені визначаються шляхом відкритого конкурсу письмових робіт та презентації програм діяльності Уповно­важених.

Ø   Умови проведення конкурсу.Учасниками конкурсу можуть бути учні віком від 14 до 17 років. Конкурс про­водиться в два етапи. 

Ø   Першій етап конкурсу проводиться у формі письмових робіт в  ЗОШ .Тема роботи оголошується разом з початком конкурсу за 20 днів до підведення підсумків 1 етапу. Разом з письмовою роботою учасникиподають аплікаційну форму учасника конкурсу (додаток 1).Роботи викладаються у довільній формі на двох аркушах учнівського зошиту та передаються у встановлені терміни до Вінницького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.      

Ø   Другий етап конкурсу проводиться у вигляді презентацій програм Уповно­важених, публічних виступів, рольових ігор, дебатів тощо.

Ø   Журі конкурсу (додаток 2) визначає терміни проведення конкурсу, теми письмових робіт, презентацій, публічних виступів конкурсантів, рольових ігор та дебатів. Журі на основі колегіального рішення визначає переможців кожного етапу конкурсу. Переможці визначаються з урахуванням ґендерного підходу.                                                                             

IV. Права і обов'язки Уповноваженого.

Ø   Уповноважений має право: 

Ø   Вести індивідуальний прийом дітей та їх законних представників;

Ø   Розглядати індивідуальні скарги дітей або їх представників, надавати необхідні роз'яснення та консультації;

Ø   Звертатись в разі необхідності до компетентних органів з письмовим повідомленням про порушені права дитини з метою усунення перешкод для реалі­зації гарантованих законодавством прав;

Ø   Виступати перед дитячими та молодіжними колективами в навчальних закладах зроз'яснювально-інформативними доповідями;

Ø   Організовувати та проводити семінари, круглі столи, інші форми робо­ти з питань в межах їх компетенції;

Ø   Організовувати діяльність почти для звернень до Уповноваженого, не менше чим один раз на місяць перевіряти роз­ташовані у школах скриньки звернень і пропозицій від дітей та вживати заходів;

Ø   Звертатись до виконавчого комітету міської ради, відділів та управлінь, депутатів міської ради з питань, що стосуються захисту прав дітей відповідно до повноважень зазначених органів. 

Ø   Обов'язки Уповноваженого Уповноважений зобов'язаний:       

Ø   Додержуватись Конституції Укра­їни і законів України, інших правових актів, прав та охоронюваних законом інтере­сів дітей;

Ø   . Забезпечувати виконання покладених на нього функцій та повною мірою використовувати надані йому права;

Ø   Зберігати конфіденційну інформа­цію, не розголошувати отримані відомості про особисте життя заявника та інших причетних до заяви осіб без їхньої згоди.                      

V. Набуття та припинення повноважень.

Ø   Уповноваженим може бути дитина у віці від 14 до 18 років, яка постійно проживає у селі Златоустівка, виявила бажання за­йматись правозахисною діяльністю та успішно пройшла конкурсний відбір.

Ø   Призначення Уповноваженого здійснюється за результатами прове­дення відкритого конкурсу за письмовою згодою батьків.

Ø   Набуття повноважень. Повноваження Уповноваженого починаються з моменту оголошен­ня переможців останнього етапу конкурсу.

Ø   Припинення повноважень.Повноваження Уповноваженого припиняються у разі відмови його від подальшого ви­конання обов'язків шляхом подання заяви про складення своїх повноважень, зміни місця проживання або досягнення вісімнадцяти років.         

на 2020-2021 навчальний рік

ПО ЗАХИСТУ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ДИТИНИ

НА 2020-2021 НАВЧАЛЬНИЙ РІК.

ЦІЛІ РОБОТИ :

● створення цілісної системи моральної, соціальної та психологічної

та правової підтримки кожної дитини у вирішенні шкільних проблем;

● забезпечення і захист конституційних прав неповнолітніх на

отримання основної загальної освіти і законних інтересів інших

учасників освітнього процесу;

● становлення школи як інституту отримання досвіду демократичної

поведінки і взаємодії .

ЗАВДАННЯ :

● вдосконалення системи підвищення рівня правової грамотності, педагогів і батьків;

● взаємодія освітньої установи з сім’єю з метою формування громадянської позиції і правової самосвідомості учасників освітнього процесу;

● створення умов для активної участі дітей у вирішенні питань , які мають для них значення ;

● проведення інформаційної , освітньої та виховної роботи з попередження насильства щодо неповнолітніх.

Виступи на нарадах при директорі , педагогічних радах ,батьківських зборах , у класних колективах , індивідуальні зустрічі та бесіди з правових питань , оформлення стенду , заповнення сторінки на шкільному сайті - протягом навчального року.

З давніх-давен люди мріяли про вільне щасливе життя без насильства, жорстокості, приниження. Для досягнення цього люди повинні мати певні права - права людини.

У стародавньому світі права людини були дуже обмеженими.

Раб не мав права розпоряджатися власним життям. Водночас навіть найбагатший рабовласник Єгипту за найменшої примхи фараона міг потрапити до в'язниці,а то й позбутися життя. І пізніше люди не були рівними.

Права людей відрізнялися залежно від стану, до якого вони належали, релігії, яку сповідували, тощо. Лише в часи Великої французької революції вперше було проголошено принципи рівності й свободи всіх громадян незалежно від будь-яких обставин.

Втім, проголосивши це, революція сама порушувала головне право людей - право на життя, зокрема, під час кривавого якобінського терору. Близько століття знадобилося Франції для того, щоб у країні склалася справжня демократія, були гарантовані права людини. Визнання прав людини проголосила й держава "Нового світу" - США. Серед перших документів держави, що діють до нашого часу, - "Біль про права", який є складовою Конституції Сполучених Штатів Америки.

Не відразу були визнані права людини в нашій країні. У Російській імперії, складовою якої була більша частина України, до 1861 р. існувало кріпацтво.

Тільки після революції 1905 р. громадяни дістали політичні права. У 1917 р. революційні події дали надію на вільне й справедливе життя мільйонів людей. На жаль, сподівання не здійснилися. У 1917-1920 рр. На території України розігралися криваві події громадянської війни, під час якої права людей повсюдно ігнорувалися. Після встановлення радянської влади чимало людей зазнавали переслідувань, були заарештовані, навіть страчені за свої політичні й релігійні переконання. У багатьох випадках "докази" їх провини були сфабриковані, а "зізнання" добували за допомогою насильства й тортур. Покарання призначали без додержання судової процедури, позасудовими органами. Для боротьби з незгодними використовували психіатрію (людину, яка критикувала існуючі порядки, могли визнати психічно хворою і направити на примусове "лікування"), обмежували громадянські права. Найбільшого розмаху порушення прав людини набули в сталінські часи, та й пізніше в цій галузі в СРСР було не все гаразд.

10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини. У докуиенті сформульовано головні, загальноприіняті права людини, які повинні гарантувати всі країни. Вони конкретизовані в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права та Міжнародному пакті про громадянські і політичні права, що були підписані в 1966 р. Сьогодні ці документи визнала більшість країн світу, зокрема і Україна.

Крім названих, є й інші міжнародні нормативно-правові акти, що стосується прав людини, міжнародні угоди, які захищають права окремих категорій людей, зокрема Конвенція про права дитини, Конвенція про ліквідіцію всіх форм расової дискримінації і багато інших. Діють угоди, покликані забезпечити права жінок, учасників бойових дій, військовополонених тощо.

Приєднавшись 1991 року до Конвенції про права дитини, ратифікувавши її та підписавши Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, наша держава взяла на себе великі зобов'язання в царині забезпечення прав людини.

Повага прав людини починається із ставлення суспільства до своїх дітей. Діти ростуть і розвиваються щодня, незважаючи на економічну кризу і соціальні негаразди. І, на жаль, майже щодня помирають: через відсутність ліків, через необачність, жорстокість і сваволю окремих дорослих, від чийогось слова, ножа або кулі, наркотиків чи власної руки. І якими складними не були обставини, далі зволікати не можна. Ми повинні піклуватися про наших дітей уже сьогодні, повинні оберігати їхнє здоров'я, забезпечувати їх свободу і гідність, створити умови, за яких кожен зможе повною мірою розкрити свої здібності.

Усе в житті людини починається зі сприйняття світу очима дитини. Саме тому важливо, коли вона знає свої права з дитинства. Усі ми різні. Але рівні у своїх правах. Кожна дитина становить надзвичайну цінність не лише для своїх батьків, а й для всього світу, саме тому, що вона унікальна й другої такої немає і не буде.

Дитиною вважається людина віком до 18 років . Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше. У світі живе понад 1 мільярд підлітків у віці 10-18 років, що складає понад 1/5 всього населення Землі. Близько 85? підлітків живе у країнах, що розвивається.

Усі діти є рівними у своїх правах. Всі діти незалежно від походження, кольору шкіри, національності та статків батьків є рівними у своїх правах. Це особливо важливо для побудови демократичного суспільства, адже обмеження в правах за будь-якою ознакою призводить до конфліктів і суперечок не тільки між людьми, а й поміж державами.

Кожна дитина має право на любов і піклування. Інтереси дітей повинні забезпечуватися першочергово як із боку держави, так і з боку батьків, й узагалі, усіх дорослих. У світі 540 мільйонів дітей. Кожна четверта дитина живе у небезпечних, нестабільних умовах.

Кожна дитина має невід'ємне право на життя. Життя кожної дитини є найціннішим не лише для батьків. Життя людини є найвищою цінністю, що належить їй від природи і на яку вона має право, невід'ємне, незалежне, та природне. Ст. 27 Конституції України визначає "Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати права людини." Мається на увазі захист від свавілля з боку держави та інших громадян - ніхто не може позбавляти людину життя, це є неприпустимим для держави, її органів, різних політичних сил. Закони мають обмежувати владу держави над особою. Кожен також має право захищати своє життя і здоров'я, життя й здоров'я інших людей від протиправних посягань. Кожна держава повинна забезпечувати виживання та здоровий розвиток дітей - своїх маленьких громадян. В Україні із 1000 новонароджених 22 дитини вмирає, не досягши 5-річного віку.

Кожна дитина має право на захист від викрадення та продажу. Обов'язки держави полягають у тому, щоб докладати всіх зусиль для запобігання викраденню дітей, торгівлі дітьми та їх, контрабанді. Нещодавно до Кримінального Кодексу України було внесено статтю, що передбачає суворе покарання за торгівлю людьми.

Кожна дитина має право на власну думку. Кожна дитина може вільно висловлювати власну думку та погляди, причому цим поглядам повинна приділятись увага при вирішенні будь-яких питань, що стосується цієї дитини. Власна думка кожної дитини має для суспільства таку ж вагу, як і думка дорослої людини. Учені довели, що діти, маючи невеликий життєвий досвід і рівень знань, щодня успішно вирішують важливі завдання, витрачаючи на це менше часу, ніж дорослі, і вже тому заслуговують на особливу увагу.

Кожна дитина має право на мирні зібрання та об'єднання. Дитина має право зустрічатися з іншими людьми, вступати до асоціацій, об'єднань або ж створювати їх. В Україні зараз існує понад 400 громадських організацій, які працюють для дітей і разом із дітьми. В нашій державі навіть діє спеціальний закон про молодіжні та дитячі громадські організації.

Кожна дитина має право .на особисте життя. Діти мають право на захист від втручання в їхнє особисте, сімейне життя. Не можна брутально втручатися у листування дітей, зводити на них наклеп та обмовляти. Конституція України визначає "Кожній особі гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної кореспонденції", це означає, що органи держави, посадові та службові особи не мають права на ознайомлення з приватною інформацією, що передається за допомогою засобів зв'язку, та на її розголошення. Держава гарантує недоторканість всіх видів кореспонденції громадян і телефонних розмов, які не повинні прослуховуватись. Законослухняність і громадянська свідомість, притаманні демократичному суспільству, починаються з дотримання права кожної дитини на особисте життя, із поваги до її честі й гідності.

Кожна дитина має право на інформацію. Держава забезпечує доступ дітей до всебічної інформації. Заохочується поширення засобами масової інформації матеріалів,що стосуються соціальних, культурних питань розвитку дитини. Держава також запобігає розповсюдженню та впливу шкідливої для дитини інформації. Щороку в Міжнародний День дитячого мовлення, який припадає на середину грудня, понад 2000 теле- і радіокомпаній світу роблять все для того, щоб це право стало реальністю для дітей. Постійно зростає кількість дітей, які беруть участь у керівництві радіохвилями і демонструють свої таланти всіма можливими засобами.

Діти не повинні стати жертвами насильства. Держава захищає дітей від брутального поводження з боку батьків або інших осіб. Жодна дитина не може бути піддана катуванню, знущанню, незаконному арешту або позбавленню волі. Конституція та інше законодавство України забезпечують право дитини на захист від насильства. І все ж, за даними соціологічних досліджень, кожна третя дитина в Україні хоча б раз у житті зазнала жорстокого поводження, фізичного чи психічного насильства.

Особлива увага про дітей-сиріт. Держава повинна забезпечувати захист дитини, яка позбавлена сім'ї, надаючи відповідну альтернативу сімейному піклуванню. Сьогодні в Україні близько 160 тисяч дітей живуть у державних дитячих будинках та інтернатах. З них майже 90 тисяч - сироти і діти, які з різних причин залишилися без піклування батьків. Держави - сторони Конвенції ООН про права визнають право дитини, яка передана компетентними органами на піклування з метою догляду, захисту, фізичного чи психічного лікування, на періодичну оцінку лікування і всіх інших умов піклування.

Особлива турбота - дітям-інвалідам! Кожна дитина-інвалід має право на особливий догляд, освіту та підготовку для повноцінного, гідного життя в умовах, які забезпечують їй максимальну самостійність та соціальну інтеграцію. В Україні 120 дітей з кожних 10 тисяч є інвалідами, і ці показники щороку зростають через зниження рівня медичного обслуговування, складні соціально-економічні умови та несприятливу екологічну ситуацію.

Кожна дитина має право на медичну допомогу. Кожна дитина має право на медичну допомогу за найвищими стандартами, котра може бути реально забезпечена. Держава повинна надавати первинну медико-санітарну допомогу, проводити профілактику хвороб. Конституція України (ст. 49) гарантує кожному право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Для цього держава передбачає низку гарантій. Важливою гарантією можливості отримання кожним медичної допомоги є проголошена в Конституції неприпустимість скорочення існуючої мережі державних та комунальних медичних закладів. Ці заходи вживаються для того, щоб кожна дитина не була позбавлена доступу до ефективної охорони здоров'я. В Україні за останні 5 років показник захворюваності підлітків виріс на 14%. Серед дітей 12-14 років здоровими є лише 52,8% хлопчиків та 36,3% дівчаток.

Кожна дитина має право на освіту. Кожна дитина має право на освіту, обов'язок держави полягає в тому щоб забезпечити безкоштовну обов'язкову початкову освіту, заохотити до середньої освіти, доступної для кожної дитини. Це право не лише проголошено, а й забезпечується діяльністю нашої держави. Найважливіші гарантії освіти закріплено в Конституції України та Законі України "Про освіту".Конституція України проголосила доступність освіти та безоплатність її отримання в державних і комунальних закладах. Закріплено також відкритий характер освіти, тобто кожному забезпечено можливість вступу до різних навчальних закладів, доступу до різних форм отримання освіти. Гарантією освіти є створення розгалуженої мережі закладів освіти.. Також держава забезпечує доступність вищої освіти для всіх, залежно від рівня здібностей. Освіта має бути спрямована на максимальний розвиток особистості, таланту, розумових та фізичних даних дитини. Освіта повинна готувати дитину до активного дорослого життя, виховувати повагу до батьків, культурних традицій, мови та цінностей інших людей. У країнах, що розвиваються, понад 130 мільйонів дітей шкільного віку не мають доступу до освіти. Дівчатка становлять 60% всіх дітей, які не відвідують школу.

Кожна дитина має прво на розвиток талантів. В кожній дитині закладено певний дар. Усі діти малюють,співають. Завдання держави полягає у тому, щоб не лише вчасно помітити талановитих дітей, а й сприяти розвитку їхніх талантів та обдарувань. Сьогодні в Україні діє понад 2,5 тисячі позашкільних закладів - палаців і центрів творчості, різноманітних клубів та гуртків, шкіл мистецтв, де діти можуть розвивати свої таланти.

Кожна дитина має право на національну самобутність. У кожного народу є своя мова, традиції, релігія, обряди. Діти мають право користуватися своєю національною культурою, рідною мовою та сповідувати свою релігію. Сьогодні у світі існує 189 країн, тисячі націй і народностей зі своїми традиціями, культурами, мовами, визнання й повага, до яких дозволяють реалізувати право кожної людини, кожної дитини на національну самобутність.

Кожна дитина має право на відпочинок. Кожна дитина має право на відпочинок, дозвілля та участь у культурному й творчому житті. А ще діти мають одне особливе право - право на гру, адже, граючись, вони пізнають світ, розвиваються й готуються до дорослого життя.

Жодна дитина не повинна залучатися до примусової праці. Закон, дозволяючи брати на роботу неповнолітніх, водночас встановлює особливі правила їх, роботи, захищає їх інтереси, охороняє здоров'я та можливості подальшого розвитку. Конституція України забороняє використовувати працю неповнолітніх на небезпечних для них роботах. Кожна дитина має право на захист у тих випадках, коли їй доручається робота, яка може потенційно загрожувати її здоров'ю. Держава встановлює мінімальний вік для прийому на роботу і визначає вимоги до умов праці неповнолітніх. Держава також повинна захищати інтереси дітей від усіх форм експлуатації. Близько 250 мільйонів дітей у країнах , що розвиваються, працюють. Багато з них - на шкідливому й виснажливому виробництві. Їхні найелементарніші права, здоров'я і саме життя, як правило, перебування під загрозою.

Захист прав неповнолітніх правопорушників. Неповнолітніми у кримінальному праві вважаються особи віком до 18 років. За злочини, вчинені після настання 16- або 14-річного віку, неповнолітні підлягають кримінальній відповідальності, однак законом передбачено декілька положень, які пом'якшують їх відповідальність порівняно з відповідальністю злочинців. Дитина, яка порушила закон, має право на поводження, що сприяє розвитку в неї почуття власної гідності та значущості; зважає на вік дитини і націлене на національну інтеграцію. Дитина, яка порушила закон, має право на основні гарантії, а також правову та іншу допомогу під час захисту. В Україні частка злочинів, вчинених неповнолітніми, за останні 5 років зросла в 1,2 рази. А кількість підлітків, які скоїли злочин повторно, за той же час збільшилася на 19 %

Дітей не можна залучати до бойових дій. Держава повинна вживати всіх можливих заходів для забезпечення того, щоб діти, які не досягли 15-річного віку, не брали прямої участі у військових діях. Жодна дитина віком до 15 років не повинна призиватися на службу до Збройних сил. Держава повинна піклуватися про дітей, які постраждали від збройних конфліктів. У 90-х роках у збройних конфліктах у різних частинах світу загинуло більше 2 мільйонів дітей, було важко поранено понад 6 мільйонів дітей, осиротіло - понад 1 мільйон, стало біженцями - більше 15 мільйонів дітей.

Кожна дитина має право знати свої права. Держава, зобов'язана якнайширше ознайомлювати як дорослих, та і дітей з правами, закріпленими у Конвенції ООН "Про права дитини". Не лише держава й громадські організації намагаються ознайомлювати якомога більше дітей і дорослих Конвенцією ООН "Про права дитини". Підтвердження цьому - книжечка, видана спільно з Міжнародною лігою прав дітей та молоді? ЦССМ КМДА.

Кожна дитина має право на міжнародну допомогу. Діти, які з вини дорослих політиків чи стихійного лиха (землетрусу, повені, радіоактивне забруднення) стали біженцями, мають право на отримання Міжнародної допомоги, які надають міжнародні, урядові організації, а також прості люди, яким не байдужа доля дітей, які постраждали від стихійного лиха чи воєн. "Ініціатива 20/20", висунута в 1994 році, наголошує, що 20% офіційної допомоги країн-донорів та 20% бюджету країн, що розвиваються, повинні спрямовуватися на базові соціальні служби в інтересах людського розвитку.